понеділок, 26 червня 2017 р.

Вечірній Тернопіль

Результат пошуку зображень за запитом "вечірній тернопіль"


Історії кам’яниць
Дуже хотілося б побачити місто початку двадцятого століття. Людей різних професій, національностей. І звичайно, пройтися вулицями – біля вже зруйнованих костелів та церков, синагоги, будинків…
Дух старого міста ще зберігся. Його тримають фундаменти знищених будівель, історії людей, котрі тут мешкали. Життя кожної людини наснажує будинок своєю історією та енергетикою, тому старі будівлі такі дорогі мені. Подобається розглядати їх, придумувати історії тих, котрі тут колись мешкали. Страшенно люблю заглядати у вікна помешкань, розглядати деталі фасадів, приглядатися до ліпнини, тріщин…
Я вже вісімнадцять років живу в Тернополі. Це небагато. Але скільки за цей час відбулося змін, скільки будинків зникло! Скільки дверей, вікон замінили на сучасні! Такі будинки стоять, як покалічені, ніби над ними вчинили наругу, ошелешені тими втручаннями. Не розумію, як можна ось так просто взяти й змінити, або знищити історію. Це не ті речі, котрі існували з десяток років – вони були тут задовго до нас. І тому мені не вкладається у голові, як можна стирати це все, нічого не залишаючи. За це мені страшенно боляче. Я часто думаю, як довго простоять ті кам’яниці, до котрих я вже звикла, з якими я розмовляю, з якими поріднилася. Чи збережуться їхні історії?
Результат пошуку зображень за запитом "історія камяниць тернопіль"


Результат пошуку зображень за запитом "історія камяниць тернопіль"

Вітер вуличок
Тільки ходячи містом, можна пізнати та відчути його. Можна знати багато з його історії, але тільки вслухаючись, вглядаючись, торкаючись – відчуваєш його. У Тернополі я себе почуваю комфортно – це мій дім. Я його відчуваю.
Я вже знаю, що на кожній вуличці Тернополя живе інший вітер. Його доторк всюди різний: піднімаєшся вуличкою – і він шаленіє, спускаєшся – і він лагідно тебе торкається. Тернопіль став мені рідним, він відгукується до мене, ми спілкуємося з ним.
Люблю слухати дихання міста. Коли хочу відділитися від людей, не чути та не бачити їх, гуляю в Кутковецькому лісі. Буває, там зовсім безлюдно. І саме в такі моменти ми вибираємося туди з чоловіком. Знаємо вже всі стежки, дерева, кущі та галявини. Якось мені захотілося послухати ліс. Хоча ліс ніколи не можна почути під містом. Знайшла місцину майже посеред лісу, і раптом почула стогони та дихання міста. Я стояла та вслухалася. Це вже було надвечір’я, і здалося, Тернопіль вже втомлений днем, наче готувався до сну. В різну пору місто звучить по-різному: ранковий – галасливий та дзвінкий, як дитятко, вечірній – притихлий та спокійний. Так само змінюються його звуки залежно від пори року — якось слухала його у страшну спеку – здавалося, місто навіть не хотіло рухатися, завмерло, щоби її перечекати. Взимку звуки Тернополя стишуються.
Ще одне місце, де чуються голоси минулого, де місто не знищене, де промовляє тисячами історій — Микулинецьке кладовище. Колись побувала там літнього дня і з того часу часто бувала. Тепер змінила його на прогулянки Кутківецьким лісом. Коли ходжу цвинтарем, уявляю людей, котрі  жили й творили в місті.

Результат пошуку зображень за запитом "місця вечірнього тернополя"


Результат пошуку зображень за запитом "місця вечірнього тернополя"


Результат пошуку зображень за запитом "місця вечірнього тернополя"


Тернопільський став

Тернопільський став


Тернопільський став або Тернопільське озеро (до 1991 — Комсомольське озеро) — велика штучна водойма в Тернополі, створена на місці боліт на річці Серет.
Площа водосховища становить 300 га, повний об'єм — 12,6 млн м³, корисний об'єм — 6,6 млн м³. За площею водойма відповідає тернопільському Східному масиву.

Історія


Тернопільському ставу приблизно стільки ж років, як і місту Тернополю: Ян Амор Тарновський, засновник Тернополя і власник фортеці, 15 березня 1548 року отримав привілей на будівництво греблі та створення ставу. Збудовано водойму в заплаві річки Серет як оборонну ланку від нападів 
Проте на Тернопільському ставі через це фонтану знову не стало, наразі існують лише плани з його відновлення.турків і татар, що забезпечує фортеці Тарновського ще більшу неприступність.
Межі ставу в середині XVI століття встановлювалися: від Кутківець до Тернопільського замку з заходу на схід. Уздовж львівської дороги, що виходила із однойменної брами, було збудовано високу греблю. У привілеї 1550 року Ян Амор Тарновський серед інших повинностей міщан зазначає, що в їх обов'язки входить направа греблі великого ставу, водоспуску і лотків. Спуск ставу давав що три роки прибуток 16-24 тисячі золотих. У той час довжина ставу становила 7 км, ширина — 2-3 км.
Став і мав значне господарське значення: у XVII столітті на ньому працювали чотири млини, що приносило великі прибутки місту, а в самому озері розводили рибу: щукиокунікоропикарасі та інші види. Уже на початку XX століття водойму взяв у оренду тернопільський підприємець Володимир Трач, який експортував рибу до Польщі.
Результат пошуку зображень за запитом "тернопільське озеро"

Результат пошуку зображень за запитом "тернопільське озеро"

Занепад Тернопільського ставу[ред. • ред. код]

Став у минулому часто зазнавав занепаду, зазвичай під час татарських і турецьких нападів. Проте найбільше занепав став у міжвоєнний період XX століття, коли Тернопіль перебував під польською владою: у водоймі був низький рівень води — вода була замуленою, став густо заростав.
До середини XX століття між Старим замком та Надставною церквою існував найдавніший район Тернополя — Підзамче, де знаходився і міський ринок, від якого походить назва сучасної вулиці — Старий ринок. На Підзамчі мешкали переважно ремісники та рибалки. У наш час ця історична місцевість не збереглась: залишились лише два будинки, що колись оточували ринок, та кілька будинків на вулиці Над ставом.

Фонтани




















Великий фонтан[ред. • ред. код]

Старий фонтан і теплохід ПТ-50, 1970-ті роки

















У 1975 році на Комсомольському озері з'явився великий фонтан, який одразу ж охрестили «Струменем Кородюка» — на честь тодішнього міського голови. Висота центрального струменя сягала 15 метрів, бокових — 5 метрів. Фонтан виконував не лише естетичну функцію, а ще й екологічну. Оскільки в Комсомольському озері вода через відсутність течії попід східними берегами застоювалась, виникла необхідність у будівництві якого-небудь механізму, що міг би її перемішувати. Так і з'явилась ідея спорудження фонтану.
Фонтан був встановлений на відстані 100 метрів від набережної, на одній вісі від фонтану «Каскад» і Центрального причалу.
Через великі витрати на його функціонування, водограй працював не щодня, а переважно по вихідних та у святкові дні. У 1990-х роках через економічну кризу фонтан вивели з експлуатації. З 2000 року фонтан працював лише на Великдень, у День незалежності України та День міста Тернополя. Навесні 2003 року через відсутність належного ремонту конструкцій під час танення криги фонтан затонув. Від нього залишилася лише пускова станція управління і машинні зали на березі, а також чотири велетенські труби, що прокладені по дну ставу до місця, де була розташована основа фонтану.

Фонтан «Спогад»

Замість старого великого фонтану 23 вересня 2007 року оператор мобільного зв'язку Київстар урочисто встановив та ввімкнув новий плавучий фонтан. Встановили його на 100 метрів лівіше (південніше) від попереднього водограю. 11 грудня того ж року підведено підсумки конкурсу на найкращу його назву. Йому дали ім'я «Спогад». У 2010 році фонтан передали на обслуговування КП «Тернопільводоканал». У серпні 2012 року водограй перенесли на озеро «Чайка» (затока ставу), що в парку ім. Т. Шевченка. Також йому замінили сопло, зменшивши висоту роботи водограю, натомість збільшивши ширину — тепер у нього є центральний та бокові струмені. У холодний період року фонтан зберігається на складі КП «Тернопільводоканал»


.

Куди піти з дівчиною в Тернополі


Куди піти з дівчиною в Тернополі

Пропозиція для маршруту побачення в Тернополі – це, передусім, центр міста. Острів кохання і романтика Тернопільського ставу, старовинна архітектура і сучасні скульптурні композиції, вогні вечірнього Тернополя та стильні незвичайні ресторації… Місто, про яке жартома кажуть «Файне місто Тернопіль. Обережно: можна закохатися!», просто не може не стати особливим для будь-якої пари. 

Острів закоханих: історія для двох сердець 



«Острів любові та розлуки», «Острів кохання» – як тільки не називають невелику ділянку суші посеред Тернопільського ставу. Він завжди у топі найромантичніших місць України. Закохані мандрують до острова на човнику, через міст або просто пішки кригою, якщо справа відбувається взимку.






Італійський дворик: романтичне минуле

 Італійський, або венеціанський дворик, на розі бульвару Шевченка (будинок № 1) і вул. Качали – нагода для фотосесії, якщо ви любите таємничу романтику. Дворик дихає спогадами минулого і дуже потребує реставрації… Тим не менш, він досі захоплює.





«Випадкова зустріч»: у затишному сквері

 Героїня скульптурної композиції «Випадкова зустріч» у сквері поруч із драмтеатром немов запрошує до розмови. Це творіння видатного американця Стюарта Джонсона, щоправда, пошкоджене – другу подружку вкрали. Єдиним «плюсом» від крадіжки виявився факт, що таким чином скульптура стала ще цікавішим об’єктом для фото. Або для того, щоб просто перепочити й поговорити.





Бульвар Шевченка: вечірній акцент

 Коли на місто сходять сутінки, Тернопіль підтверджує репутацію одного з найчарівніших та найромантичніших міст України. Особливо затишно в нічному освітленні виглядає бульвар Тараса Шевченка, де розташований бронзовий пам’ятник Соломії Крушельницькій, «золотому голосу Галичини» і «найчарівнішій Мадам Батерфляй у світі».






«Бункермуз»: вечеря по-мистецьки

 Запросивши кохану людину відвідати «Бункермуз», ви обираєте «3 в 1» – бар, ресторан і мистецьку галерею одночасно. Тут відкрита арт-сцена, регулярно відбуваються вечірки, експозиції та фотовиставки. Перша позаакадемічна галерея візуального мистецтва у Тернополі знаходиться на бульварі Шевченка, 1.





Як бачите, навіть якщо на мандрівку є якихось 2-3 години, ви все одно не лише знайдете, куди піти у Тернополі, але й отримаєте від цього справжню насолоду. Якщо ж є більше часу, то варто подбати і про деталі подорожі…





Куди піти з дитиною в Тернополі


Куди піти з дитиною в Тернополі


Поїздка в інше місто завжди є нагодою поєднати приємне з корисним. Якою метою ви б не задалися – буде це організація дня народження малюка, або «програмний» виїзд для старшокласників – файне місто має що запропонувати.

 Краєзнавчий музей: цікаво про складне 


Якщо привід для екскурсії в Тернопіль так чи інакше мусить бути «серйозний», сміливо обирайте відвідини обласного краєзнавчого музею. Заклад пропонує на вибір багато екскурсій, які збагатять навчальні програми з біології, української літератури, історії, краєзнавства, політології, християнської етики, культурології, мистецтвознавства, екології, географії та туризму тощо. Знаходиться музей на площі Героїв Євромайдану, 3. Працює у вівторок, четвер, п’ятницю, суботу і неділю з 10:00 до 17:00.







Парк ім. Шевченка: прогулянка на вулиці 


Парк імені Тараса Шевченка – центральне місце відпочинку тернополян, яке розташоване на березі Тернопільського ставу (між вулицями Замковою та Білецькою). Тут обладнані чудові дитячі майданчики та гойдалки, є місце для спортивних ігор. Також у парку можна натрапити на тернопільські «Єлисейські поля». Поруч зі ставом облаштували красивий гідропарк «Топільче», де знаходяться «Поляна казок», зоокуточок, «Космічне містечко» та зона екстремальних видів спорту.






Етномайстерня «Коза Дереза»:якщо дитина любить творчість 

Куди піти у Тернополі, коли все вже відвідане або погода не для прогулянок? Є варіант! Це незвичайна майстерня, де можна придбати або виготовити своїми руками оригінальний та екологічний подарунок. Тут можна ткати і вишивати, опановувати бісероплетіння або розпис іграшок… «Коза Дереза» чекає на великих і малих відвідувачів на вул. Степана Бандери, 31.





Аквапарк «Лімпопо»: розваги для юних екстремалів


 Відвідини аквапарку «Лімпопо» в готельно-розважальному комплексі «Alligator» – вагомий аргумент приїхати до Тернополя навіть для тих дітей, які «дуже-дуже» не люблять екскурсії. Аквапарк знаходиться за адресою: вул. Гайова, 29. Заклад працює у понеділок з 12:00 до 22:00, а від вівторка до неділі – з 10:00 до 22:00.







ТРЦ «Подоляни»: на каток і в кіно


 В торгово-розважальному центрі «Подоляни» на вас чекає кінотеатр мережі «Сінема Сіті» та льодовий центр «Ексімос». В ТРЦ працює багато закладів харчування, де є чим зайнятися ласунам – наприклад, кондитерська «Цукерка» та піцерія «Пепероні». Дістатися до «Подолян» (вул. Текстильна, 28ч) можна маршрутними автобусами № 18, 19, 22. ТРЦ працює з 9:00 до 23:00.







Найцікавіші пам’ятки Тернополя

Найцікавіші пам’ятки Тернополя
Пам’ятки Тернополя – це жива історія та сучасність цього затишного краю. Вони відображають часи героїчної давнини міста й інтереси сучасних тернополян, які створюють у місті вже нові мистецькі об’єкти.

Старий замок: легенди минулогоВитоки тернопільської фортеці слід шукати в далекому 16 столітті. По факту від цілої фортеці зараз лишився лише перебудований палац («старий замок»). Попри все, його історія, краса і велич піднесли споруду до рівня одного із символів міста, що збереглися донині.

Тернопільський став: водні пригоди

 Став на вул. Руській – ровесник Тернопільського замку та відновлена туристична принада міста. Водоймою можна здійснити прогулянку на теплоході, також тут люблять «тихо полювати» риболови.


Воздвиженська церква: сакральна спадщина

Церква Воздвиження Чесного Хреста, або інакше – Надставна церква, на Підзамчому є легендарною святинею Тернополя, найстаршим (1570) збереженим християнським храмом міста. Церковна вежа-дзвіниця датується 1627 роком. Як і сама святиня, вона теж колись мала оборонний характер.


Музей політв’язнів: кривава історія

Історико-меморіальний музей політв’язнів – особливе місце для тернополян, одна з трагічних сторінок в історії міста і цілої України. Від 1944 до 1986 року тут розміщувалися в’язниця та управління НКВС-КДБ. В музеї збережено атмосферу закладу (камери, знаряддя тортур, карцер, елементи побуту)


Театральна площа: творчий прості

 На Театральній площі розташовано багато архітектурних пам’яток – історичних і тих, що подарувала сучасна доба. Звісно, найкраще її знають театрали, адже тут знаходиться Тернопільський драматичний театр ім. Тараса Шевченка.


Вечірній Тернопіль Історії кам’яниць Дуже хотілося б побачити місто початку двадцятого століття. Людей різних професій, націонал...